После того, как народные депутаты Верховной Рады члены партии "Свобода" Игорь Мирошниченко и Ирина Фарион заявили, что слова «жид», «жидівка» и «жидівочка» являются адекватными для обозначения ими на украинском языке евреев, скандальная еврейка/жидовка Элеонора Гройсман обратилась за разъяснением в министерство юстиции Украины.
Публикуем полный текст ответа на русском языке, который размещен на сайте "Киев еврейский":
Проведенный Министерством юстиции анализ не выявил применение в актах законодательства Украины терминов «жиды», «жид» и «жидовка», а также норм которыми бы запрещалось употребление указанных слов.
Вместе с тем, в актах законодательства Украины употребляются термины «еврейский», «лица еврейской национальности», «евреи».
В частности, пунктом 2 Закона Украины «О ратификации Европейской хартии региональных языков или языков меньшинств» предусмотрено, что положения Хартии применяются к языкам таких национальных меньшинств Украины: белорусскому, болгарскому, гагаузскому, греческому, еврейскому, крымскотатарскому, молдавскому, немецкому, польскому, русскому, румынскому, словацкому и венгерскому.
Абзацем тринадцатым статьи 1 Закона Украины «О жертвах нацистских преследований» дано определение лагеря принудительного труда для лиц еврейской национальности под которым понимается место заключения лиц еврейской национальности с целью их использования на тяжелых работах, преобразованный из гетто или вновь созданный с вывозом трудоспособных евреев из гетто, подчиненный руководству полиции и СС.
Кроме того, отмечаем, что согласно частям первой и второй статьи 24 Конституции Украины граждане имеют равные конституционные права и свободы и равны перед законом. Не может быть привилегий или ограничений по признакам расы, цвета кожи, политических, религиозных и других убеждений, пола, этнического и социального происхождения, имущественного состояния, местожительства, по языковым или другим признакам.
Законом Украины «О принципах предотвращения и противодействия дискриминации в Украине», которым нормированы организационно-правовые основы предотвращения и противодействия дискриминации с целью обеспечения равных возможностей реализации прав и свобод человека и гражданина, одной из форм дискриминации определено ущемление — нежелательное для лица и/или группы лиц поведение, целью или следствием которой является унижение их человеческого достоинства по определенным признакам или создание относительно такого лица или группы лиц напряженной, враждебной, оскорбительной или пренебрежительной атмосферы (пункт 7 статьи 1 и абзац пятый статьи 5).
Запрещаются любые формы дискриминации лиц и/или групп лиц по определенным признакам со стороны государственных органов, органов власти Автономной Республики Крым, органов местного самоуправления, их должностных лиц, а также юридических и физических лиц (часть вторая статьи 6 указанного Закона).
Кроме того, согласно статье 11 Конституции Украины государство содействует консолидации и развитию украинской нации, ее исторического сознания, традиций и культуры, а также развитию этнической, культурной, языковой и религиозной самобытности всех коренных народов и национальных меньшинств Украины.
Из ответа Министерства юстиции однозначно следует, что в актах законодательства Украины отсутствуют нормы, которыми бы запрещалось употребление слов «жиды», «жид» и «жидовка». Кроме того Минюст напомнил, что права украинцев называть жидов жидами обеспечиваются Конституцией и законами Украины. Из ответа стало понятно, что Гройсман и другие лица еврейской национальности создают напряженную и враждебную атмосферу относительно украинцев, разговаривающих на родном языке.
Оказывается, в актах законодательства Украины присутствует уникальное понятие − "еврейский язык". Хотелось бы подробнее узнать о его носителях, местах распространения и т.д.
Советуем обеспокоенному лицу еврейской национальности Элеоноре Гройсман также обратиться в Министерство культуры с запросом об исследовании украинского литературного языка на основе украинской литературной классики на предмет употребления слов «жиды», «жид» и «жидовка».
Предлагаем ей приложить к запросу стихотворение Тараса Шевченко "У Вільні, городі преславнім...".
«Крім того, як вбачається з матеріалів справи, згідно з висновком професора В.В. Яременка, упорядника нового тлумачного словника української мови в 4-ох томах, директора інституту культурологічних та етнополітичних досліджень імені Іларіона Київського, голови Федерації патріотичних видань України слово жид є синонімом до слова «єврей» і з давніх часів вживалося на означення єврейської народності. Походить із "івриту" єврейської мови, через латинську мову і інші європейські прийшло в Україну. Образливого значення слово жид не мало, як і українець, поляк, француз, бо вживалося на означення етносу і його представників.
Таким чином, ні в ході досудового, ні під час судового слідства вина ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.161 КК України, не знайшла свого підтвердження, оскільки будь-яких достовірних даних про те, що висловлювання останнього були направлені на розпалювання національної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, а також пряме обмеження прав та встановлення прямих привілеїв громадян за ознаками соціального походження, місця проживання, по справі не добуто, в зв'язку з чим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про недоведенність вини ОСОБА_1».
Публикуем полный текст ответа на русском языке, который размещен на сайте "Киев еврейский":
Учредителю и главному редактору
Медиа-проекта «Киев еврейский»
Элеоноре Гройсман
Медиа-проекта «Киев еврейский»
Элеоноре Гройсман
Проведенный Министерством юстиции анализ не выявил применение в актах законодательства Украины терминов «жиды», «жид» и «жидовка», а также норм которыми бы запрещалось употребление указанных слов.
Вместе с тем, в актах законодательства Украины употребляются термины «еврейский», «лица еврейской национальности», «евреи».
В частности, пунктом 2 Закона Украины «О ратификации Европейской хартии региональных языков или языков меньшинств» предусмотрено, что положения Хартии применяются к языкам таких национальных меньшинств Украины: белорусскому, болгарскому, гагаузскому, греческому, еврейскому, крымскотатарскому, молдавскому, немецкому, польскому, русскому, румынскому, словацкому и венгерскому.
Абзацем тринадцатым статьи 1 Закона Украины «О жертвах нацистских преследований» дано определение лагеря принудительного труда для лиц еврейской национальности под которым понимается место заключения лиц еврейской национальности с целью их использования на тяжелых работах, преобразованный из гетто или вновь созданный с вывозом трудоспособных евреев из гетто, подчиненный руководству полиции и СС.
Кроме того, отмечаем, что согласно частям первой и второй статьи 24 Конституции Украины граждане имеют равные конституционные права и свободы и равны перед законом. Не может быть привилегий или ограничений по признакам расы, цвета кожи, политических, религиозных и других убеждений, пола, этнического и социального происхождения, имущественного состояния, местожительства, по языковым или другим признакам.
Законом Украины «О принципах предотвращения и противодействия дискриминации в Украине», которым нормированы организационно-правовые основы предотвращения и противодействия дискриминации с целью обеспечения равных возможностей реализации прав и свобод человека и гражданина, одной из форм дискриминации определено ущемление — нежелательное для лица и/или группы лиц поведение, целью или следствием которой является унижение их человеческого достоинства по определенным признакам или создание относительно такого лица или группы лиц напряженной, враждебной, оскорбительной или пренебрежительной атмосферы (пункт 7 статьи 1 и абзац пятый статьи 5).
Запрещаются любые формы дискриминации лиц и/или групп лиц по определенным признакам со стороны государственных органов, органов власти Автономной Республики Крым, органов местного самоуправления, их должностных лиц, а также юридических и физических лиц (часть вторая статьи 6 указанного Закона).
Кроме того, согласно статье 11 Конституции Украины государство содействует консолидации и развитию украинской нации, ее исторического сознания, традиций и культуры, а также развитию этнической, культурной, языковой и религиозной самобытности всех коренных народов и национальных меньшинств Украины.
С уважением
Пресс-служба Министерства юстиции
+++
Из ответа Министерства юстиции однозначно следует, что в актах законодательства Украины отсутствуют нормы, которыми бы запрещалось употребление слов «жиды», «жид» и «жидовка». Кроме того Минюст напомнил, что права украинцев называть жидов жидами обеспечиваются Конституцией и законами Украины. Из ответа стало понятно, что Гройсман и другие лица еврейской национальности создают напряженную и враждебную атмосферу относительно украинцев, разговаривающих на родном языке.
Оказывается, в актах законодательства Украины присутствует уникальное понятие − "еврейский язык". Хотелось бы подробнее узнать о его носителях, местах распространения и т.д.
Советуем обеспокоенному лицу еврейской национальности Элеоноре Гройсман также обратиться в Министерство культуры с запросом об исследовании украинского литературного языка на основе украинской литературной классики на предмет употребления слов «жиды», «жид» и «жидовка».
Предлагаем ей приложить к запросу стихотворение Тараса Шевченко "У Вільні, городі преславнім...".
У Вільні, городі преславнім,
Оце случилося недавно,
Ще був тойді... От, як на те,
Не вбгаю в віршу цього слова...
Тойді здоровий-прездоровий
Зробили з його лазарет,
А бакалярів розігнали
За те, що шапки не ламали
У Острій брамі. Дурня знать
По походу. Отже назвать,
Єй-богу, я його не вмію,
Того студента,— що ж нам діять?
То синок був литовської
Гордої графині.
І хороше, і багате,
І одна дитина,
І училось не паничем,
І шапку знімало
В Острій брамі. Добре було,
Та лихо спіткало!
Улюбилося, сердешне,
Було молодеє,
У жидівку молодую
Та й думало з нею,
Щоб цього не знала мати,
Звичайне, побратись,
Бо не можна ради дати,
Що то за проклята!
Мов змальована сиділа
До самої ночі
Перед вікном і втирала
Заплакані очі,
Бо й вона таки любила;
І страх як любила!
Та на бульвар виходила
І в школу ходила
Усе з батьком, то й не можна
Було ради дати.
І банкір якийсь із Любська
Жидівочку сватав.
Що тут на світі робити?
Хоч іти топитись
До Закрету, не хочеться
Без жидівки жити
Студентові. А жид старий
Ніби теє знає,
Дочку свою одиночу
В хаті замикає,
Як іде до лавок вранці,
І найма сторожу,
Стару Рухлю. Ні, небоже,
Рухля не поможе.
Уже де вона на світі
Роман сей читала
З шовковою драбинкою —
І Рухля не знала.
Може, сама догадалась.
Тілько заходилась
Та сплела й собі такую,
І вночі спустилась
До студента на улицю.
І де б утікати,
А вони — звичайне, діти —
Любо ціловатись
Коло воріт заходились.
А жид ізнадвору,
Мов скажений, вибігає
З сокирою! Горе!
Горе тобі, стара мати.
Нема твого сина,
На улиці валяється
Убита дитина,
Убитая жидовином.
Горе тобі, мати.
Жидівочка... де та сила
Взялася в дитяти?
Вихватила ту сокиру
І батькові в груди
Аж по обух вгородила.
Отаке-то чудо
У тім місті преславному,
У тій Вільні сталось.
Дивувались довго люди,
Де вона сховалась,
Жидівочка та гадюча,
Що батька убила.
А вона вночі любенько
В Вілії втопилась,
Бо найшли її в Закреті,
Там і поховали.
А графиня без дитини,
Сердешна, осталась;
Поїхала у Рим, кажуть,
Та десь опинилась,
Та з маркізом якимсь голим,
Кажуть, одружилась.
Може, й брешуть, бо, звичайне,
На те вони люди:
І вдовицю не забудуть,
І тую осудять!
Оце случилося недавно,
Ще був тойді... От, як на те,
Не вбгаю в віршу цього слова...
Тойді здоровий-прездоровий
Зробили з його лазарет,
А бакалярів розігнали
За те, що шапки не ламали
У Острій брамі. Дурня знать
По походу. Отже назвать,
Єй-богу, я його не вмію,
Того студента,— що ж нам діять?
То синок був литовської
Гордої графині.
І хороше, і багате,
І одна дитина,
І училось не паничем,
І шапку знімало
В Острій брамі. Добре було,
Та лихо спіткало!
Улюбилося, сердешне,
Було молодеє,
У жидівку молодую
Та й думало з нею,
Щоб цього не знала мати,
Звичайне, побратись,
Бо не можна ради дати,
Що то за проклята!
Мов змальована сиділа
До самої ночі
Перед вікном і втирала
Заплакані очі,
Бо й вона таки любила;
І страх як любила!
Та на бульвар виходила
І в школу ходила
Усе з батьком, то й не можна
Було ради дати.
І банкір якийсь із Любська
Жидівочку сватав.
Що тут на світі робити?
Хоч іти топитись
До Закрету, не хочеться
Без жидівки жити
Студентові. А жид старий
Ніби теє знає,
Дочку свою одиночу
В хаті замикає,
Як іде до лавок вранці,
І найма сторожу,
Стару Рухлю. Ні, небоже,
Рухля не поможе.
Уже де вона на світі
Роман сей читала
З шовковою драбинкою —
І Рухля не знала.
Може, сама догадалась.
Тілько заходилась
Та сплела й собі такую,
І вночі спустилась
До студента на улицю.
І де б утікати,
А вони — звичайне, діти —
Любо ціловатись
Коло воріт заходились.
А жид ізнадвору,
Мов скажений, вибігає
З сокирою! Горе!
Горе тобі, стара мати.
Нема твого сина,
На улиці валяється
Убита дитина,
Убитая жидовином.
Горе тобі, мати.
Жидівочка... де та сила
Взялася в дитяти?
Вихватила ту сокиру
І батькові в груди
Аж по обух вгородила.
Отаке-то чудо
У тім місті преславному,
У тій Вільні сталось.
Дивувались довго люди,
Де вона сховалась,
Жидівочка та гадюча,
Що батька убила.
А вона вночі любенько
В Вілії втопилась,
Бо найшли її в Закреті,
Там і поховали.
А графиня без дитини,
Сердешна, осталась;
Поїхала у Рим, кажуть,
Та десь опинилась,
Та з маркізом якимсь голим,
Кажуть, одружилась.
Може, й брешуть, бо, звичайне,
На те вони люди:
І вдовицю не забудуть,
І тую осудять!
[Друга половина 1848,
Косарал]
+++
Для информации приводим выписку из решения апелляционного суда по делу, в котором обвиняемый сказал что "жиды − это плохие люди":«Крім того, як вбачається з матеріалів справи, згідно з висновком професора В.В. Яременка, упорядника нового тлумачного словника української мови в 4-ох томах, директора інституту культурологічних та етнополітичних досліджень імені Іларіона Київського, голови Федерації патріотичних видань України слово жид є синонімом до слова «єврей» і з давніх часів вживалося на означення єврейської народності. Походить із "івриту" єврейської мови, через латинську мову і інші європейські прийшло в Україну. Образливого значення слово жид не мало, як і українець, поляк, француз, бо вживалося на означення етносу і його представників.
Таким чином, ні в ході досудового, ні під час судового слідства вина ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.161 КК України, не знайшла свого підтвердження, оскільки будь-яких достовірних даних про те, що висловлювання останнього були направлені на розпалювання національної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, а також пряме обмеження прав та встановлення прямих привілеїв громадян за ознаками соціального походження, місця проживання, по справі не добуто, в зв'язку з чим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про недоведенність вини ОСОБА_1».